Травень. 2022 рік (частина 2). Збірка позицій ВС з оподаткування, підготовлена податковим адвокатом

| на головну |

вивести з ризикових | розблокувати податкову накладну таблиця | прийняти таблицю даних платника

| супровід податкових перевірок |

[ Застереження. Якщо наведена нижче інформація не є актуальною та/або не повною мірою розкрила суть у Вашій справі, не допомогла зорієнтуватися куди рухатися далі та що робити та/або Ви шукали зовсім іншу інформацію, але пов’язану з тематикою оподаткування, тому просимо звертатися за допомогою до наших податкових адвокатів, скориставшись телефоном +380 67 86 244 17 та/або за допомогою Телеграм. Наші податкові адвокати  допоможуть зарадити у Вашій ситуації, надавши повні та вичерпні відповіді.

Поданий нижче матеріал не є повноцінною юридичною консультацією з податків та підготовлений з урахуванням чинного на той момент законодавства, а тому позиція, поради чи висновки можуть суттєво відрізнятися від нинішнього стану ].

***

І. АДМІНІСТРАТИВНИЙ АРЕШТ

1.1. Зупинення видаткових операцій та підтвердження адміністративного арешту коштів. Особливості процедур при зверненні до суду

Постанова ВС від 13.05.2022  у справі за № 2040/6073/18

Стислий висновок: зупинення касових операцій можливе в межах адміністративного арешту коштів або як окрема процедура шляхом подачі заяви до суду впродовж 24 годин.

Суть спору: Податковий орган звернувся до суду  з вимогою про підтвердження по-перше, обґрунтованості  адміністративного арешту майна платника податків та, по-друге,зупинення видаткових операцій платника податків (ФОП) на рахунках, відкритих в банківських установах, які обслуговують відповідача.

Суди попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні вимог податкового органу, виходили з того, що

(1) на підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна позивачем не надано до суду відповідних копій дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном, разом з відповідним висновком податкового керуючого, що здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення,

(2) не було надано жодних доказів вжиття відповідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, та доказів існування такого боргу.

(3) звернулося з позовом до суду після спливу 96 годин, протягом яких має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, що, в свою чергу, згідно з пунктом 94.19 статті 94 ПК України [адміністративний арешт]: свідчить про припинення адміністративного арешту.

Суд зазначає, що нормами статті 94 ПК України [адміністративний арешт] унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, проте можливість здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків приписами цієї статті не передбачена.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Суд зазначає, що обов′язковою передумовою арешту коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов′язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов′язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Однак податковим органом не було надано жодних доказів вжиття відповідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу та доказів існування такого боргу.

Позиція ВС: ВС погодився з тим що сплив 96-и годинного строку для звернення до суду припиняє адміністративний арешт на кошти.

Також законодавцем встановлений захід податкового примусу, як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (підпункти 20.1.31, 20.1.32 пункту 20.1 статті 20, пункту 89.4 статті 89, пункту 91.4 статті 91 ПК України), проте не визначено, що САМЕ ВІДМОВА від проведення перевірки є приводом для його застосування [бо обставиною, яка передує можливості вимагати зупинення видаткових операцій є не НЕДОПУЩЕННЯ … ДО ОБСТЕЖЕННЯ ТЕРИТОРІЙ І ПРИМІЩЕНЬ, пп. 20.1.31].

Підставою для звернення із заявоюсаме щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків з посиланням на підпункт 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 ПК України є недопуск платником податків посадових осіб контролюючого органу до обстеження територій і приміщень.

Заяву з посиланням на зазначені обставини має бути подано до суду протягом 24 годин з моменту виникнення таких обставин, тобто, протягом доби з моменту недопуску перевіряючих до обстеження територій і приміщень, однак, у межах спірних правовідносин судом встановлено, що із такою заявою контролюючий орган до суду не звертався.

І лише в разі відмови судом у прийнятті заяви на підставі статті 283 КАС України, виникає право  звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку.

Тобто, зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків можливо виключно у випадках накладення арешту на кошти як виду адміністративного арешту за рішенням суду.

[коментар, таким чином, саме заява про підтвердження обґрунтованості арешту коштів подається впродовж 96 годин, а заява про зупинення видаткових операцій упродовж 24 годин, при цьому зупинення видаткових операцій можливе після недопущення до обстеження (а не відмова від перевірки), проте накладання арешту на кошти породжує зупинення видаткових операцій].

Результат:  відмовлено в задоволенні касаційної скарги податкового органу.

***

ІІ. РРО

2.1. Про застосування штрафних санкцій, передбачених ЗУ «Про РРО» та Указом Президента «Про застосування штрафних санкцій…» за порушення обігу готівки

Постанова ВС від 04.05.2022  у справі за № 400/3049/18

Стислий висновок: ЗУ «Про РРО» має пріоритет щодо застосування штрафу за порушення обігу готівки, подвійна відповідальність не допускається.

Суть спору: Платник податків звернувся з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень щодо застосування штрафних санкцій за порушення обігу готівки на підставі Указу Президенту  «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Суд першої інстанції зазначив про неможливість дослідити правопорушення, в розрізі кожного епізоду та встановити розмір застосованого штрафу за кожним епізодом, як того вимагав Верховний Суд, позаяк, долучений до матеріалів справи розрахунок штрафу, здійснений податковим органом без визначення спірних операцій (епізодів), які обумовили таке застосування. На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив висновок, що не має можливості встановити та дослідити строки застосування відповідачем санкцій в розрізі кожного епізоду.

Суд апеляційної інстанції вказував на те, що з прийняттям ЗУ «Про РРО», Указ Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»

[коментар, припинив дію в 2019 році]

припинив дію, як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Позиція ВС: З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду, відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.04.2013 у справі № 21-77а13, наголосила на неможливості застосування положень Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності  ЗУ «Про РРО».

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об’єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і того, що визначено пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фактично полягає в одних і тих самих діях.

За таких обставинах колегія суддів уважає безпідставне посилання податкового органу на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду України від 13.03.2014 року у справі 21-5а14 (2а-1160/11/1270) та від 14 червня 2016 року у справі № 0870/11140/12).

За таких обставин Верховний Суд уважає за необхідне погодитися з висновком суду першої та апеляційної інстанції про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення  про застосування штрафних санкції.

Результат: підтримав позицію Платника податків, відмовив у задоволенні касаційної скарги податкового органу.

***

Якщо у Вас є потреба у консультуванні з податкових питань чи їх вирішенні, наші податкові адвокати радо допоможуть вирішити Вашу проблему.

Детальніше дізнатися про нас та наші здобутки можна на нашому сайті.

***

Виникли додаткові запитання чи потреба в консультації? Будь ласка, можете написати фахівцю у Телеграм.

Для отримання вичерпних відповідей на Ваші запитання

просимо звертатися до Адвокатського бюро «Власова «Вектор»

контактна особа: Євген Власов 

податковий адвокат  

Телеграм | +380 67 86 244 17 | ev@legalvector.com.ua